Богдан Логвиненко народився 22 жовтня 1988 року в Києві. Закінчив Український колеж ім. В. О. Сухомлинського, навчався на хімічному факультеті Києво-Могилянської академії, у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.

З 2004-го року активно займався культурою. Разом з друзями засновував культурологічний інтернет-проект-видання “Сумно?” або “Сумно.ком”, довгий час (6 чи 7 років) був його головним редактором.

З 2007-го року був менеджером гуртом Мертвий Півень (Dead Rooster). Паралельно працював у різних виданнях: “Книжковий клуб”, “Газета по-українськи”, писав статті ще у десяток. У 2008-му почав працювати у ТСН.ua. Потім рік працював на Першому національному.

У 2009 році був головним організатором “Антонич-фесту” у Києві в парку “Нивки”. Там було 3 молодих театри, художній і скульптурний пленер, чудовий дитячий майданчик, де діти ліпили мультфільм, велика музична сцена, на якій заграли Катя Чілі, Віктор Морозов, Кому Вниз, Мертвий Півень, Вій і двадцяток інших українських гуртів.

У 2009 з’явилась книга казок з довгою назвою “Богдан Логвиненко про Нестора Махна, Шарля де Ґолля, Олеся Бердника, Джохара Дудаєва, Романа Шухевича” у видавництві “Грані-Т”.

Тоді ж у 2009-му трохи попрацював у “Телекритиці” і був першим редактором проекту “Відеотека” до середини 2010, коли поїхав мандрувати по Сибіру, Уралу, Західній Європі. Автостопом, про що активно писав у себе в блозі.

У 2010 році зробив перший тур чеського гурту DVA в Україні, вони відвідали 5 міст і все пройшло дуже успішно. Потім Богдан кілька місяців пожив у селі Клавдієво під Києвом взимку. В 2011 почав працювати в агенції NaturalEast, яка до цього часу представляє інтереси кількох українських гуртів, кількох польських і кількох чеських, і займається некомерційною і часто експериментальною музикою.

У 2011 році ми разом з Нателлою Шавадзе зробили за місяць 15 тисяч кілометрів автостопом, зробивши умовне коло навколо Чорного моря і відвідали 13 країн. За місяць по балканам, Греції, Туреччині, Грузії ітд – ми витратили біля 600-700 доларів на двох, всього тричі зупинялись в хостелі і лише раз скористались потягом з Венеції до Трієста.

В середині 2011 року я переїхав з Києва до Василькова і жив там до листопада. В листопаді – переїхав у місто Познань, де почав займатися концертами у Польщі і працювати з кількома польськими гуртами.

У 2012 році – коло навколо Балтійського моря (10 тисяч кілометрів, знову автостопом).

У 2013 році на запрошення “Я люблю АЗІЮ” я переїхав у Малайзію і пізніше почав водити групи по Індонезії, Малайзії, Сінгапуру. Від’їздив сам тут вже немало. Частково автостопом. Багато де встиг побувати “першим білим” і дуже багато-де “першим українцем”. Вивчив розмовну індонезійську.

Про себе пише: "Сьогодні я тут. Завтра – десь там. Якось так і живу. Завжди щасливй і з тими, з ким маю бути."